Челендж "Діти Харкова прагнуть МИРУ" за ініціативи Департаменту освіти Харківської міської ради

Герої освітнього фронту

Тимченко Микита Володимирович

Школа має не лише навчати, а й виховувати. Виховувати людей з високими моральними цінностями і глибокою любов'ю до рідної країни.

Саме таким - щирим і відповідальним є випускник Харківської ЗОШ 125 Микита Тимченко, який нині боронить кордони нашої Батьківщини у Одесі. Прекрасне Чорне море і старовинне місто нині потерпають від авіаударів і ракетних обстрілів ворога.

Але Микита вірить в Україну і своїх побратимів. Каже, відчуває їх підтримку, добре ладнає з керівництвом. Його основне завдання - охорона об'єктів. Яких саме - обіцяв розповісти після Перемоги. У перерві між чергуваннями хлопець зідзвонюється з мамою і сестрами, які нині повернулися до Харкова, і своєю дівчиною. Практикується у стрільбі. Мріє про мирне майбутнє. А ще має дар знаходити для всіх добре слово.

Микито, пишаємося тобою і дякуємо за мужність! Ти вже герой і приклад для багатьох!

Познєєва Людмила Вікторівна

24 лютого у вчителя Харківської ЗОШ 125 Познєєвої Людмили Вікторівни мав бути звичайний шкільний день. Та усі ми прокинулися задовго до будильника. Від вибухів снарядів. Дзвінки і повідомлення у месенджерах із єдиним запитанням "Як ви?". Надія, що лишимося живі і слова прощання... Та поступово розпач перших днів змінився пошуками можливостей бути корисною, допомагати. Перше, що можна було зробити - наважитися вийти з дому і добігти до школи, де у підвалі знайшли прихисток родини наших учнів. Бігла під акомпанемент градів і літаки над головою. Спустилася. Обійняла всіх. Відкрила свій кабінет, аби зробити перебування у підвалі хоч трохи веселішим: настільні ігри, розмальовки, кольорова крейда, книги. Батьки допомогли спустити стіл і стільці, аби облаштувати затишний куточок для дітей, де можна грати і спілкуватися. Потім колега поділилася посиланням про пошук вчителів-волонтерів для Освітньої сотні. Пані Людмила заповнила анкету. І до завершення навчального року разом із колегами з усього світу проводила в онлайн форматі підтримуючі заняття для дітей України.

24/7 писали учні. І ті, що лишилися у Харкові, і ті, хто виїхали. Знадобилася допомога двох психологів, аби самій витримувати і допомагати. Знадобилося навчання по роботі із травмою - і воно знайшлося! Влітку, по завершенні навчального року, пані Людмилу запросили супроводжувати дітей у дитячому таборі у Карпатах. Це дало змогу записати на безкоштовний відпочинок і кілька наших учнів. Нині діти відпочивають, ходять у походи, знаходять нових друзів.

А робота триває, бо триває і війна. Дітям потрібен поряд стійкий, розуміючий і чуйний дорослий. І наша Людмила Вікторівна - саме така!